Перейти до вмісту

V(D)J-рекомбінація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Схема антитіла. Варіабельна ділянка важкого ланцюгу, яка формується в результаті V(D)J-рекомбінації вказана темно-фіалковим кольором (VH).

V(D)J-рекомбінація — це процес у імунній системі щелепних тварин, який призводить до формування варіабельної ділянки важкого ланцюгу рецептору імуноглобулінів лімфоцитів. V(D)J-рекомбінація разом з соматичною гіпермутацією[en] лімфоцитів формує адаптивну імунну відповідь — можливість T- та B-лімфоцитів запам'ятовувати та активно реагувати на патогенні мікроорганізми при наступному зараженні[1].

Термін походить від трьох частин ДНК, які формують варіабельну частину рецептору: V (англ. variable) — варіабельний, J (англ. joining) — з'єднувальний та D (англ. diversity) — різноманітність. Така реорганізація сегментів генів імуноглобулінів відбувається у клітинах попередниках B- та T-лімфоцитів.[2]

При рекомбінації бере участь комплекс білків RAG1[3]-RAG2[4] (англ. recombination-activating gene), який має нуклеазну активність. RAG-комплекс робить дволанцюгові розрізи ДНК по краям V, D та J генів, які потім будуть з'єднуватися в подальших процесах рекомбінування, що мають назву RSS (англ. recombination signal sequences)[2]. Зшивання відбувається за допомогою білків Ku70[5], Ku80[6], cernunnos[7], XRCC4[8] та ДНК-лігази IV[9], які є основними в процесі негомологічного з'єднання кінців. Перед з'єднанням, фермент TdT (англ. terminal deoxynucleotidyl transferase) додає декілька нуклеотидів до кінців розірваних молекул ДНК. TdT-полімераза● є специфічною для процесу V(D)J-рекомбінації. Ця ДНК-полімераза не залежить від матриці, тобто може синтезувати довільні нуклеотиди без того, щоб робити копії вже існуючих послідовностей[2] (як це роблять більшість ДНК-полімераз, включаючи і ті що активні при реплікації).

Див. також

Примітки

  1. ↑ Eugene V. Koonin & Mart Krupovic (March 2015). Evolution of adaptive immunity from transposable elements combined with innate immune systems. Nature reviews. Genetics. 16 (3): 184—192. doi:10.1038/nrg3859. PMID 25488578.
  2. ↑ а б в Gary W. Litman, Jonathan P. Rast & Sebastian D. Fugmann (August 2010). The origins of vertebrate adaptive immunity. Nature reviews. Immunology. 10 (8): 543—553. doi:10.1038/nri2807. PMID 20651744.
  3. ↑ Білок RAG1 людини UniProt P15918
  4. ↑ Білок RAG2 людини UniProt P55895
  5. ↑ Білок Ku70 людини UniProt P12956
  6. ↑ Білок Ku80 людини UniProt P13010
  7. ↑ Білок cernunnos людини UniProt Q9H9Q4
  8. ↑ Білок XRCC4 IV людини UniProt Q13426
  9. ↑ Білок ДНК-лігази IV людини UniProt P49917
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=V(D)J-рекомбінація&oldid=16021889