Іль-де-Ре

Іль-де-Ре
Західна частина острова
Карта Карта острова
Географія
46°12′00″ пн. ш. 1°25′00″ зх. д.
Місцерозташування	Атлантичний океан
Акваторія	Атлантичний океан
Група островів	archipel charentaisd
Площа	85,32 км²
Довжина	26 км
Ширина	5 км
Найвища точка	20 м
Країна
Франція
Регіон	Регіони Франції|Регіон
Район	Пуату-Шарант
Населення
Вебсайт	iledere.com
Іль-де-Ре Іль-де-Ре (Франція)
Іль-де-Ре у Вікісховищі

Іль-де-Ре (фр. Île de Ré) — острів в Атлантичному океані, що належить Франції.

Знаходиться біля західного узбережжя Франції. Острів розташований у гирлі річки Шаранти. 2006 року на острові проживало близько 17 600 осіб. Найбільший населений пункт — Сент-Марі-де-Ре. Острів має розміри 30 км в довжину і 5 км в ширину. Площа приблизно 85 км ². Це популярне місце у Франції для туристичних поїздок протягом літніх місяців. Острів сполучений з материком мостом завдовжки 2926,5 м. Міст було введено в експлуатацію 19 травня 1988 року.

Адміністративний поділ

Острів входить до департаменту Приморська Шаранта, до складу округу Ла-Рошель та розділений на два кантони: Арс-ан-Ре (західна частина) та Сен-Мартен-де-Ре (східна частина).

Комуни

Арс-ан-Ре:

• Арс-ан-Ре — населення 1312 осіб
• Ла-Куард-сюр-Мер — населення 1231 осіб
• Ле-Порт-ан-Ре — населення 647 осіб
• Луа — населення 703 осіб
• Сен-Клеман-де-Бален — населення 726 осіб

Сен-Мартен-де-Ре:

• Ла-Флотт — населення 2907 осіб
• Ле-Буа-Плаж-ан-Ре — населення 2293 осіб
• Ривду-Плаж — населення 2197 осіб
• Сент-Марі-де-Ре — населення 3027 осіб
• Сен-Мартен-де-Ре — населення 2597 осіб

Кліматичні умови

М'який клімат острова Ре: мімози в лютому.

Провулок зі штокрозами.

Клімат на острові доволі м'який, завдяки географічному положенню острови та теплій морській течії Гольфстрім. Сонячний час на острові становить приблизно 2 300 годин на рік, що трохи менше південно-східних районів Франції та острова Корсика. Але восени та взимку дуже багато опадів. Такі характеристики пояснюються тим фактом, що рельєфність на острові практично відсутня. Влітку спека пом'якшується близькістю моря. Зими на острові достатньо теплі, а сніг випадає дуже рідко.

Проте в історії метеорологічних спостережень острова Ре зафіксовано кілька аномальних фактів. 1606 року на острові була зафіксована надзвичайно холодна зима. За словами літописців «протока де Луа і затока Д'Арс були настільки схоплені морозом, що можна було вільно пересуватися льодом». Аналогічні аномалії відбувалися в 1890 і в 1891 році.

Флора та фауна на острові

Звичайні чаплі та білі чаплі на болотах острова Ре

На півночі острова розташований природний заповідник Lilleau-des-Niges. Сюди щорічно прилітають десятки тисяч перелітних птахів (взимку-казарки та качки, навесні — синьошийки та крячки), а також галагаза, чепура та інші.

За декілька кілометрів звідти розташовані державні ліси Trousse-Chemise, Lizay, Combe-à-L'eau та Bois Henri IV, оточені пляжами та дюнами. Їхня флора типова для серединних дюн (льнянка, різноманітні трав'янисті рослини на пляжах). У підліску приморських сосен та кам'яних дубів приховані рослини, характерні для лісів та степів південного Середземномор'я.

На соляних розробках, розташованих на острові, за La Couarde, Loix та Ars-en-Ré , представлена ​​відповідна болотна флора: солонець, кермек або морська лаванда, гірчиця чорна (Brassica nigra).

1994 року був опублікований повний перелік унікальних рослин острова Ре (див. Література). На острові можна зустріти кілька рідкісних рослин, серед яких знаменитий ладанник волохатий (Cistus hirsutus = C. psilosepalus), а в лісах росте Trousse Chemise.

Культура та мистецтво

Осел в штанцях радує дітей у парку Барбет в Сен-Мартен-де-Ре.

Острів має багату й своєрідну культуру. Осел в штанцях є символом острова Ре. Такий костюм потрібен для того, щоб осла не кусали комарі на болотах.

Легенди

В острівному фольклорі є цікаві легенди. За однією легендою, острів Ре з'явився внаслідок потужних підземних поштовхів, що поглинули романське містечко «Antioche» (Звідси зрозуміло походження назви «протоки Антіош»), після яких уціліли лише острови Ре і Олерон. Також подейкують, що руїни цього міфічного міста видно лише в гарну погоду. Незважаючи на міфічність цих переказів, капітан корабля, що зазнав корабельної аварії 1809 року біля мису Канкардон, стверджував буцім-то він бачив « бруковані вапняними плитками поверхні, які здалися йому залишками романських будівель». Крім цього, французький географ Елізе Реклю в своїй відомій праці Земля та люди. Загальна географія помістив місто Антіош поруч з Канкардоном. Але місцеві жителі мають приказку Коли Антіош з'явиться знову, Ре зникне .

Вузькоколійка

Потяг біля вокзалу Саблансо

Поїзд на острові з'явився 1877 року для перевезення вантажів та продукції виноробство. 1898 року відбулося її урочисте відкриття й для пасажирів. Лінія з'єднувала всі комуни, але не проходила через самі селища; вокзал де Луа знаходився за 4 кілометри від селища. З локомотивом Corpet-Louvet цей поїзд був дуже повільним, постійно спізнювався та іноді сходив з рейок та залишався популярним і навіть був своєрідним символом острова.

Після того як в 1934 році на острові Ре з'явилися автобуси та таксі, з наступного року поїзд перестав курсувати. Під час Другої світової війни німецька будівельна Організація Тодта відновила рух поїзда. Після війни поїзд вцілів, і незабаром його переробили в автомотрису. Однак, його існування було не довгим та незабаром залізничну гілку розібрали. Велика частина сучасних велосипедних доріжок острова прокладена якраз на місці колишніх залізничних колій.

До тепер збереглися деякі частини залізничної мережі: вокзал Арс біля порту, локомотивне депо, частина шляхів біля порту Сент-Мартен.

Визначні місця

Руїни дзвіниці церкви Сен-Мартен

На острові Ре розташована велика кількість визначних історичних пам'яток. Туристів приваблює маяк Бален, споруджений 1853 роуц, на західному краю острова. Висота маяка 57 метрів, а видимість сягає 39 кілометрів. Біля нового маяка розташований старий, нижчий маяк, побудований у часи Вобана в 1682 році. На острові є й інші монументи Вобана, в Сен-Мартен-де-Ре, занесеному до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, фортечні укріплення і два портали цитаделі, зведені для захисту від англійців, шпиталь, велика кількість каральних приміщень, пороховий склад; в Ла-Флоті знаходяться укріплення, названі Форт де Ла Прі, (перебудовані Вобаном), що датуються 1625 роком, а також два редути, один в Ривду-Плаж, інший — в Арс-ан-Ре.

Одна з найвизначніших пам'яток цивільної архітектури острова — Отель де Клерже, що розташований в Сен-Мартен-де-Ре. Ця будівля була споруджена в XV столітті і зараз тут розташований Музей Ернеста Коньяк. У місті є багато гарних старовинних будинків, які вже присутні на рельєфному плані епохи Людовика XIV.

Серед сакральних пам'яток необхідно відзначити церкву XV століття Сен-Етьєн в Арс-ан-Ре, вежа якої колись була орієнтиром для рибалок. Також можна згадати церкву в готичному стилі Сен-Мартен в Сен-Мартен-де-Ре. Її сплюндрували під час французьких релігійних воєн та потім частково відновили. Церква Святої Марії зберегла свою вежу XV століття. А біля Ла-Флотт знаходяться величні руїни Цистерцианського абатства, побудованого в XII столітті. Решта каплиць та церков острова Ре мають типову споруду.

Живописні вулиці та провулки утворюють традиційне сприйняття острова Ре.

Культурна спадщина представлена в експозиції музею Будинок Платіні в Ла Флоті (макети кораблів, постановки, костюми).

Література

• Dictionnaire de l'île de Ré, Hervé Roques, Éditions Sud-Ouest.
• L'Île de Ré à travers les siècles, Guide au pays rétais, Éditions l'encre et la pierre.
• Petite histoire de l'île de Ré, Marcel Delafosse, Éditions Rupella.
• Le petit train de l'île de Ré, Jean-Pierre Rault, Éditions C.M.D.
• Histoire de l'île de Ré, Théodore Eugène Kemmerer.
• Baigneurs et bagnards. Tourismes et prisons dans l'île de Ré, Jean-Marie Renouard, L'Harmattan 2007.
• Inventaire des plantes vasculaires présentes dans l'île de Ré, André Terrisse, 1994 [1]

Посилання

• Історія острова (фр.)
• Фортифікаційні споруди на Іль-де-Ре
• Залишки німецького Атлантичного валу на Іль-де-Ре